В нас українців мова одна – але варіянтів дуже багато. Ти носиш ‘кросівки’, а я ‘тенесівки’. У тебе може є ‘намисто’, а в мене ‘нашийник’. У твоїй хаті ‘туалет’ а в моїй – ‘лазничка’. Таких прикладів безліч! Тут в Канаді маємо представників різних іміграцій, і в кожної групи і під-групи мова трохи відмінна.
Я цю книжку написала мовою, з якою я виростала, мовою, яку привезли мої батьки після Другої світової війни. В повісті також є один новоприбулий персонаж, який говорить сучасною українською мовою – що спричиняє доброзичливу суперечку між ‘канадцями’ і ‘новоприбулим’.
Надіюся, що цей текст буде доступний читачам усіх іміграцій і всякого віку і поможе розпочати в родині чи в школі розмову про різні варіянти української мови.
А найважніше ось що:
